Ну, смотря, откуда там это появилось, если случайно попало откуда-то сверху, то можно просто несколько раз откачать воду, а пока питьевую воду брать где-то в другом месте, а вот если она чрез грунт откуда-то просочилась... А ваш водоносный слой на какой глубине? Теоретически в него может попасть, например, солярка, которую кто-то сольет на дороге?
В Узине, где военный аэродром, говорят, у людей в колодцах вода много лет уже воняет бензином, потому что земля вокруг им вся пропиталась.
А у нас на улице у одних в колодезной воде нашли высокий уровень нитратов, это из-за того, что у соседей корова, и они отходы ее жизнедеятельности складируют недалеко от того колодца.
Ну я тебе подробности уже рассказала, тут отмечу, что водоносный слой метров 15-17, и одна глина там. А ещё мы на горочке, выше всего села, выше нас -- поле, которое обрабатывают, но никогда оттуда к нам ничего такого не прилетало. Так что если и принесло бензин этот из подземных вод, то каким-то хитрым макаром, издалека.. Возьмём воды из колодца на анализ в СЭС.
Привіт) Дякую, з водою все гаразд, при чому без будь-яких втручань. Оті два відра були із запахом, потім нас пару днів не було вдома, а як повернулися, перевірили -- вода чиста. Тож навіть не зрозуміли, що то було. Але якось треба буде таки віддати воду в СЕС, про всяк випадок.
У нас в криниці б"є аж 4 струмки, може вода якось обновлюється..
Сьогодні вилупилися баклажани Вода знову пахне бензином. Мабуть є плівка на поверхні води, і коли ми вибираємо багато води -- дістаємося цієї плівки... блін.
Сьогодні зробила такий собі фітобокс з ящику з-під насосу, фольги та пари діодних ламп. Давно це задумувала, а потім побачила, як одна жіночка зробила подібне своїми руками, ну і собі надихнулася (по ЧЛ отримала підтримку, можна сказати). Ну воно недолуге, але блін! таке, як мені треба -- тимчасовий фітобокс для розсади. А потім розсада там підросте та переїде до парничка.
Витягли на вулицю своє літнє крісло, щоб пити каву, спостерігаючи як прокидається природа, як накльовуються пагони звіробою (він завжди лізе перший!), як летять лебеді (учора бачили пару), як все ніби набирається духу, щоб вибухнути зеленню та новим життям.
Крісло наше, але воно виявилося цікавим ще декому: майже кожного разу, виходячи із дому з чашкою, бачу в ньому або кота, або сусідського собаку. Всім приємно сидіти в кавовому кріслі)
А я почала виповзати на город: підготувала грядки, наклала ще доріжок з плитки, треба ще солому недорозкидану дорозкидати.
Все вже на низькому старті, тюльпани повилазили... Чекаймо.
Молодець вже хочеться залізти руками в землю, так. Але земля ще дуже волога, липне. До речі я посадила тюльпани, як ти сказала -- просто тикнула в землю, побачимо, чи вилізуть, але якщо і вилізуть, то набагато пізніше, ніж в усіх.
І кріп з петрушкою сійнула. Піску не було, то намішала з дрібним наповнювачем для котячого туалету)) так зручніше сіяти) у мене ніколи кріп не вдавався. Може хоч цього разу.
/стурбовано/ Як там третя точка? нехай видужує
Сніг і дощ -- прямо як лютий цього року в Україні)
До речі, сьогодні навіть Ді Капріо в своїй святковій промові щодо Оскара зазначив, як змінюється клімат, і що цей рік був найтеплішим за всю історію спостережень. Який хороший хлопчина -- піклується про світ.
Я извиняюсь, а не подскажите, какой тип светодиодной ленты(марку) для фитобокса Вы применили ? Какие-то специальные светодиоды с фиолетовым свечением ? И, если можно, где их покупали ?
Фитолампу купила у одного умельца, он их делает, и получается дешевле, чем импортные, те дурных денег стоят. Там синие и красные диоды. Сейчас вам в личку сброшу ссылку, у кого покупала.
Напишу здесь, а не в теме про советского человека, просто хочу сказать, что плачу горькими слезами каждый раз, когда приходится слышать и видеть этого человека. Я читала его книгу, слушала его.. он добрый, смелый, сильный и простой. И мне ужасно больно, особенно от мысли, чтО он пережил и что ему теперь предстоит.
Привіт, дорогенькі! У нас вже справжнє літо. Сьогодні пройшлася колгоспними городами, -- порядок, краса. Але все одно сухо, боюся цього року грибів знову не буде.
Чоловікова тьотя цієї зими спостерігала якось там погоду по днях, за якими можна визначити, яке буде літо. Так от, каже, літо буде дощовим. Перевіримо.
Принесла своїм баришням (5 курочок) півника. Гарненького, жирненького, золотого. Півник, тільки-но вистрибнув з мішка, одразу ж почав годувати курей, викопувати їм щось, показувати де смачненьке, хоча і сам був дуже голодний, але спершу подбав про дівчат))
А рівно через 10 хвилин уже топтав першу-ліпшу. Кури тепер видають задумливі протяжні звуки, типу "щооооо це такеее, яяяяк тепер все бууууде"))
Тепер все класно буде, дами
У мене ще десятеро курчат, але вони окремо, підростають) Стануть дорослими дівчатками -- приєднаються до цих. А з джентельменом все гаразд -- вони вже гарна сім"я, особливо одна курочка взагалі від півня не відходить, в дзьоб йому заглядає буквально)) ціленький, гарненький, непокльований
Пациент (обычным тоном, немного уныло):
- Здравствуйте, доктор. У меня проблемы.
Доктор (отвлеченно пишет что-то в истории болезни предыдущего пациента):
- Присаживайтесь, голубчик. Рассказывайте.
Пациент (с тяжелым вздохом):
- У меня… погасший взгляд. И дергается правое плечо.
Доктор (продолжая писать, слегка рассеянно):
- Валерьянка и две таблетки пофигина на ночь — и как рукой, как рукой…
Пациент (энергично, пытаясь привлечь внимание доктора):
- Ночами мне снится, что я строю подземные пирамиды в Тоскане. Меня страшно беспокоит сохранность фресок и поведение связующего раствора в контакте с грунтовыми водами.
Доктор (продолжая писать, без интонаций и как бы из вежливости):
- Что вы говорите. А чем вы армируете фундамент. Очень рекомендую скрученные по четыре каленые прутья. Веками, знаете ли, обкатанный прием.
Пациент (с жаром):
- Доктор, что-то идет не так. На определителе телефоны людей, которые мне не звонили, все слова на вывесках и афишах, за которые цепляется взгляд — однокоренные. Мой хомяк не разговаривает со мной уже четвертый день, он неподвижно сидит в углу клетки и смотрит на меня взглядом Балрога, целящегося в Гэндальфа кончиком бича.
Доктор (продолжая писать, бесстрастно):
- Какой, однако же, начитанный зверёк. Вы не пробовали давать ему русскую классику?
Пациент (снизив голос до полушепота):
- Доктор, я чувствую и понимаю женщин.
Доктор (уронив ручку на пол и поднимая ошалелые глаза):
- Оп-паньки…
