Начну в середины, а то рассказывать сначала долго и без надобности. А привести мысли в порядок надо. Так что прям с этого места.
Мы переходим во второй класс. Идею с гимназией отвергли, как наразі неактуальную. Будет Соня учиться в обычной школе в райцентре. Там же, кстати, и спортивная школа есть, при этой обычной. И бассейн. Но в бассейн мы ходить не будем, наверное, по кр. мере сейчас, т.к. у Сони кажется аллергия на какую-то добавку в воде.
В спортивную наверное позже отдам, на лёгкую атлетику какую-нибудь. Когда отдам -- буду забирать её оттуда машиной. А пока что будет ездить на школьном автобусе. Заодно и повспоминает своих местных знакомых. Из нашего села во втором классе ещё одна девочка учится, так что уже считай готовая подружка.
Так вот, сборы в школу, это дорого.
- Школьная форма есть с прошлого года, надо только пиджак докупить, а то прежний мал.
- Тетради, дневник, ручки-ластики-карандаши-бумага и прочее такое уже купили. Обложки для тетрадей есть.
- Туфли вроде с весны есть, но они уже почти впритык, может придётся новые покупать, ещё не знаю.
- Кроссовки и спортивный костюм сегодня купили.
- Портфель с прошлого года есть.
- Осенний плащ и куртка есть с прошлого года.
- Сапог или ботинок осенних нет, придётся покупать.
- Колготки есть. И даже белые для линейки. Ну и вышиванка есть, конечно, и венков красивых аж два -- один сами купили, а второй прислали в подарок из США, сделан двумя сестричками собственноручно)
Чего нет: папки для тетрадок; наверняка ещё что-то забыла, но это уже в процессе всплывёт.
Я волнуюсь, но счастлива, наверное.. Ощущение, как перед прыжком с парашютом. Или без парашюта)) В нашем киевском классе, строго отобранном, было 36 детей.
На Осокорках в школах до 44 детей, даже у первоклашек.
В нашей новой школе (в райцентре) в классе у нас 20 детей, вместе с Соней.
Уровень так себе, призовиков олимпиад и всяких областных конкурсов у нас не очень много (2-3 в год на всю школу), в отличие от школы в соседнем селе, в Ромашках. Но в институты/техникумы те, кто хочет, те поступают. Кто хочет учиться - тот учится.
Преподавание в школе - украиноязычное. Для нас это не проблема, т.к. мы тоже украиноязычные, мы перешли дома на украинский язык 5 лет назад, перед тем, как старший ребенок пошел в школу, для того, чтобы ему было легче учиться.
Я за українську, мені дуже не вистачає практики(
Але це кому як зручно. Російською у мене виходить швидше, й більший словниковий запас. А українською -- приємніше
Я не знаю, який рівень у звичайних школах в Києві, бо ми в гімназії навчалися, так там тих дітей бідних наче в космос готували. Читати 70 слів/хв, склад речення, чи як воно, дієслова, прикметники.. Я навчалася російскою в школі, тож мені тре буде перелаштуватися, щоб врубатися в доччині уроки))
В цій школі, куди ми переходимо, рівень звичайний, я думаю, протокол навчання, програма ж усюди однакова. А дітей менше, кожному часу й уваги можна приділити більше. І колектив молодий. Директор -- хлопець років 35, нашій вчительці може є 25, може нема. Вона така ще -- горить, не втомилася від професії.
Гадаю, рівень не гірший, ніж в києвських класах по 40 голів дітей. Ще думаю, що особиста мотивація дуже впливає: коли Соні подобається вчитель -- вона дуже старається, щоб отримати його/її (одобрение -- как сказать?)
Коротше, не переймаюсь. Читати-писати-лічити вона навчиться. А далі репетитори в поміч, якщо будуть проблеми. Бо з мене користі не буде, я не зможу її вчити. А, і щодо мови. Так, вдома російською, а школа українська. Тому ми намагаємося вдома іноді розмовляти українською, щоб їй було легше вчитися.
Це смішно виходить, бо у мене чоловік української в школі взагалі не вчив, і не знає її. Зараз розмовляє, старається, але поки що виходить трохи по-азірівськи)) Ще не позбулася звички писати все у соцмережі. Наприклад, зараз якась незрозуміла заваруха у КНДР та Південної Кореї.
Наразі вони там домовляються на вищому рівні буде війна чи ні. Формально, ці країни й не виходили з стану війни, але було затишшя. Якщо знову вибухне -- беде кепсько -- у ПК підписка у вигляді США, а у КНДР... а що там у КНДР?
Чоловік сказав: "передвоєнний стан". Подробиць не знаю.
Якщо на телефоні є Java та багатовіконний браузер, то так само, як і на комп'ютері. Якщо ні, то тільки якось по-хитрому, спочатку завантажуючі кудись, куди можна завантажити з телефона, а потім - через тегі
А у вас в Ростове только на русском что ли в школе учатся?
Русская литература включена в курс «Зарубежная литература» (с 5 по 9 класс), а в 10-м и 11-м классах преподаётся в рамках курса «Мировая литература».
Та да, на форумах должен быть штатный Габен с 2 Л и такойже Гексли. Габен будет всем всё объяснять, а Гексли -- всех успокаивать после объяснений Габена)) Коли у фейсбуці було багато сперечань щодо того, варто проводити парад, чи ні, я не знала, що сказати.
А теперь бачу, що парад -- це добре.
Стільки любові та вдячності в одень день...
Стільки складних почуттів.
Я рада, що моя дитина росте в любові до України й вчиться пишатися своїми воїнами.
А ця фотка називається "Так святкувала, що аж трохи втомилася")
Декілька фонтанів) Один з них зазвичай вимкнений, і там ходять люди. А це його ввімкнули, вода полилася нібито прям по тротуару) Прикольно, у всіх фонтанах тусувалися діти
Сьогодні увечері їду додому. На село) Знову дуже боюся виїзжати з Києва, особливо вилізти якось із двору, де напарковано машин в три поверхи. Але якось треба вилазити, нікого не зачепити своїм "камазом")) А вже за містом я себе гарно почуваю, на трасі легко.
З переїздом вийшла затримка, бо захворів чоловік, тож я поки що виїзжаю тільки з малою. І купою речей у багажнику...
І все. Залишаюся в селі Капець прикольно) Приїхала) Іноді навіть ловлю кайф від їзди) Сьогоді просто класно все було. С півдороги поставила свою музику, записану з мого мп3) Особливо підійшов саундтрек з гри "Сімси", бо це життя таке буремне))
Сегодня муж выдал.. Короче, я приехала, а интернет сама настроить не смогла -- не в туда втыкнула проводочек. Прошлый раз он объяснял куда надо, я сделала, а вот снова забыла. Нуобъяснил по телефону что делать, всё получилось, похвалил. Потом слышу дочка зовёт на помощь, она на своём компе смотрит мультик, и что-то не так. Прихожу (с трубкой в руке), а у неё какофония такая, будто наложено много разных дорожек вместо одной. Смотрю, а она открыла 7 окошек с мультиком, и они одновременно все идут) Ну случайно, чего, она только учиться с компом обращаться. Смеюсь, рассказываю по телефону мужу, он тоже посмеялся, а потом почти_серьёзно говорит: знаешь, зачем я вас завёл? жену, ребёнка? Я такая: зачем? (интересно же). Он: на вашем фоне я выгляжу очень умным.
Боже, как я за него рада В первый же день пришли гости. Ну и поселились. Кошка с четырьмя подрощенными котятами. Все одинаковые, серые, очень худые и голодные. Моя Мартышка нервничает и злится, котят не гоняет, а их мамашу -- очень даже. Мамаша тоже гоняла Мартышку из своего двора, так что всё честно.
Узнала, что котят заберут их хозяева в воскресенье, а до этого времени они будут у нас столоваться, ну и лезть под ноги, под руки, на столы, к посуде и все эти прелести)
Если б Мартышка не психовала -- нет проблем, пусть тусуются и столуются, но тут сейчас целая драма о 8 лицах, кроме всех котов ещё мы с Соней участвуем. У Сони в руках веник, у меня метла. Надо как-то защищать кухню и нервы нашей кошки)
Бедные котята, насыпаю им корма побольше, а то они как орущие скелетики с шерстью..
Тут другой вариант(( Тут лезут в миски, на стол, переворачивают всё, до чего дотягиваются. И я ж их покормила! Всё равно застаю их на столе(( Кухню закрывать постоянно неудобно, очень. И моя кошь сильно переживает((
