Поздоровляю з поїздкою! "Міняти акваріум" завжди класно, навіть для того, щоб зрозуміти, як дома здорово А як потяга чекали? Здається, він зовсім пізно йде з Білої, а вокзал закривається.
Так, о пів на третю він їде. Сиділи чекали в залі очікування, трохи подрімали навіть. У мене була читалка.
Вокзал не закривали, чергові тітонькі всі були на місці.
Ми перший для дітей раз до Львова на потязі їхали з Білої, шось в час ночі, чи коло того. І так воно якось не сподобалося мені. На наступний рік наймала людину, щоб нас довезла, в Фастові сісти (ті ж 40 км як до Білої, але місцями дуже паршива дорога), і по всьому виходить, що простіше їхати до Києва і сідати там. Що ми і робили. І квитки хоч якісь можна ухватити, бо це дійсно ще той аттракцион для нервів ганятися за ними з 8 ранку. А нерви і так хіленькі зовсім. А де ночували у Львові? І як вам взагалі місто після села? Бо мені і радісно завжди, і не вистачає тишини, чистоти, а особливо чистого повітря.
Ми якраз назад їхали до Києва. Потяг був дорожчий і значно комфортніший.
Але з Києва нам складніше добиратися додому.
Взагалі-то я якось налаштувалася, що легко не буде , тому вважаю, що доїхали нормально.
Туди їхали плацкартом на бокових місцях біля туалету. Дитина вперше кудись їхала потягом, скуштувала, так би мовити, життя. Назад - у пристойному купе на нижніх полицях (тут у мене вже був досвід покупки квитків, тому купила нормальні).
Львів мене дуже вразив. Особливо оці внутрішні дворики, в які пірнаєш і ніколи не знаєш, на що натрапиш, і часто там схована неймовірна краса.
Але вкотре переконалася, що міське життя не для мене.
Жили ми маже в центрі, знімали непоганий хостел на всю нашу компанію за якісь шалені гроші.
О да, дочка почала знайомство з потягами з хардкору а побачили, що люди перестали розмовляти в поїздках? Всі в телефонах. Я колись подружку в потязі зустріла, довго потім дружили. А зараз всі в своїх бульбашках. Я Львів так і не вивчила, кожен раз там гублюся, навіть з гуглом.
Коли ми вчергове блукали вуличками та забрели кудись, куди не планували, у мене була думка, що, якби я була молодша, більш енергійна та у мене було б багато грошей, то класно було б пожити у Львові, щоб вивчити його. Гадаю, що це стосується лише старої частини Львова, молоді райони, напевно, як скрізь, менш заплутані.
Інтроверти теж люблять побалакати інколи. В мене профдеформація як вчителя, мені треба свої 5 тисяч слів вибалакати в день, то якщо є настрій, змушую балакати. Мені так ці старі львівські доми подобаються, але мала декілька учнів, що якраз в такому старому фонді жили, бачила через камеру. Ну точно не те місце, де відчувати себе комфортно. Не той зараз час, захламлено виглядає. І навіть не можу пояснити, чому. Не хрущовка-бабушатник, але й не те місце, де приємно знаходитись. А як знаменита львівська кава, пробували? Як на мене, білоцерківська ніяк не гірша Щодо заплутаних вуличок - може ходили по часному сектору за базаром, в сторону площі Волі і Беладента? Та й в сторону парка Шевченка теж.Те ж саме відчуття, заплутані-переплутані гарненькі вулиці.
В таких старих будинках гарно, мабуть жити, коли ти сама така ж старенька пані, в шалі, в кріслі сидиш та згадуєш старі часи. З дітьми треба жити в селі. Зараз дочка з подружками викопали у нас біля штучного озера канаву, налили туди води, ізвазюкалися в багнюці, понаробили якісь греблі. Все як треба Каву я взагалі не п'ю, не змогла оцінити. І на львівський шоколад тільки подивилися .
Як ви жару переживаєте? Я на річку хожу плавати як на роботу. Дуже допомогає і спині, і менталочці. Пообновляла запаси води, а то у нас як жара, то чи насос на башні ламається, чи обстріли, вічно вода пропадає. І в генераторі шланг потік, а де саме, ніяк не доходять руки глянуть. Чекаю жареного півня, щоб вкусив. Огірки і кабачки вже є, ягід майже нема, компотів не закрию толком. Зато помідорів понатикала як не в себе, все надіюсь закрити стільки соусу, щоб на весь рік хватало, а то у нас вічно на два місяці не вистачає. Ось був другий заход підстригання помідорів, скоріш за все, і останній, можна було б і третій, але мені лінь зазвичай. Як ваші справи?
У нас жахлива спека тільки другий день. З хати вдень не виходжу без особливої потреби.
Дітям налила басейн. Так вдало вийшло - перед самою спекою чогось вирішила його дістати та розкласти, а ввечері несподівано ливонула така злива (хоча прогноз не обіцяв), що вистачило і басейн наповнити, і нашу штучну водойму майже по самі вінця.
Занурила туди насос і вже один раз поливала город.
У водойму навесні запустили кілька рослинок, що наче мають цвісти, якесь латаття, чи щось таке. Виглядають вони як кудлаті крокозябри, періодично спливають на поверхню (вони без коріння) та наче не виглядають здохлими, але й не цвітуть.
Сама я не купаюсь, бо якось не люблю. Річка у нас - одна назва, і я не впевнена, що там безпечно купатися - колись там гепатитом народ позаражався.
З ягодами, дійсно, якось не дуже. Полуниці було мало, малина - тільки-тільки почалася. Ми не п'ємо компоти, тож нам не критично.
Було нормально черешні. Чоловік, як був у відпустці, поставив аж два опудала під деревом, то в цьому році шпаки її не дуже клювали.
Шовковиця є. Але вона така солодка, що мої діти її майже не їдять, приторно їм.
Закрила першу партію вишневого варення. Я обожнюю його в тортах.
Огірки пішли, кабачки, рання капуста, часничок молодий. Картоплі під соломою ще мало. А з землі я не хочу вибирати, щоб не пошкодити коріння.
Помідорів я, навпаки, менше посадила, ніж зазвичай, бо у мене з минулого року купа банок і з соком, і з соусом залишилася. Я їх не підстригаю, а общипую, як іду на город по зелень, то проходжу повз та щіпаю пасинки в якомусь рядочку. Оце треба їх піти підв'язати, але мені теж ліньки.
У вас вода не своя з колодязя?
Яка корисна справа - спілкуватися на форумі . Оце написала, а потім мені стало соромно, дочекалася, поки сонце сяде, та пішла підв'язала помідори, та ще й листя знизу обрізала.
Я фанат високорослих помідорів, то обстригаю їх буквально налисо пару раз, поки третій ряд не зав'яжуть. Далі мені лінь, та й аллергія начинається зазвичай, перестаю сильно виходити на двір. Для підв'язки цілий арсенал арматури, ніщо інше їх не витримає. Є черрі, що гонять вверх до трьох метрів. Під лісом я теж тикаю помідори, але не підв'язую, то вони навіть без поливу розповзаються на півтора-два метри радіусом. Що подобається, що рясно дають не дуже крупних помідорів, якраз удобно перекручувати, мало хворіють, два рази квадрісом побрискати достатньо, і жуки їх не їдять, бо грубе листя. У нас дві улиці будувались для переселенців після Чорнобиля, з типа інфраструктурою, вода качається на башню, потім самотьоком розбігається вниз по трубах. Але ніхто не приїхав, то хати пороздавали місцевим. Раніше сільрада опікувалась цим, зараз вже Сквира під себе підібрала, стоять лічильники. І все одно майже кожне літо маємо проблеми. То в мене завжди 5 каністр по 20 літрів, і півкуба води технічної для поливу. Може бачили такі пластмасові на тонну води. Ото туда закидаю насоса і поливаю, коли треба, тепла вода завжди краща, ніж з-під крану. А взагалі у нас вода дуже смачна, але мінералізована трошки занадто, білий осад дає Ще ось з каналізацією трошки повоювала, вона в нас з'явилася дуже недавно, пару років тому. Велика така яма, чоловік сам робив опалубку. І ось з того року вже перестала нормально вода уходити, я викачувала на ничку на стадіон, благо там вода з-під стірки здебільшого. Але теж це не діло. Купила бактерій, точно запаху нема, вода на вид прозоріша, але ще не пойму, стала бистріше уходити, чи ні.
Це цікаво. А можете сфоткати цю конструкцію? Ви її кожного року розкладаєте, чи вона десь стаціонарно стоїть? Мені теж подобаються деякі сорти високорослих, що у мене є, але у мене кілочки максимум 120 см, ті бідолахи на них якось мостяться.
У мене система підв'язки наступна: кілки не під кожним кущем, а рядком, на деякій відстані один від одного. Коли помідори трохи підростають, я натягую на кілки мотузку у два ряди, переплітаючи їх вісімкою навколо кілочків, і наче затискаю між мотузками помідори. Трохи згодом знову натягую вже трохи вище, потім ще, і таким чином получається "помідорний паркан".
Тобто ні власної свердловини, ні колодязя? Це проблема. У нас свердловину зробити (як нам сказали спеціалісти років 20 тому) - неможливо. Наче тут якісь валуни в землі. Не знаю, чи це правда. В селі точно є свердловини. А в колодязі вода поступово уходить. Поливати нею точно не вистачить. Десь у серпні рівень води дуже падає, під вечір, бувало, що вода просто закінчувалась.
На полив збираємо дощову у штучну водойму.
Я можу помилятися, але таке може бути, якщо рівень ґрунтових вод високо. У нас таких проблем нема, бо до ґрунтовних вод більше 20 метрів.
Та немає конструкції, є три залізяки, між ними сталька, проволка. Дуже важка штука, її треба одночасно і натягувати, і вбивати, по-людьски в мене з сином ще не разу не вийшло. От таких штук три, вміщають до 40 кустів. А вся решта просто прив'язується до окремої арматурини, в мене її багато. Комусь повезе і арматура довга, а хтось росте спочатку метр вверх, а потім метр вниз. От сьогодні буду кропить квадрісом, бачу, попереду холодні ночі, а це привіт фітофтора. Так, найближчий колодязь хвилин 10 йти, мабуть. Якщо капець-капець і води зовсім нема, то прошусь до сусідів через дом, в них свердловина. Якщо пам'ятаю правильно, в нас не дуже глибоко вода, чи то 15, чи то 30 метрів. І так, грунтові води близько, то тут, то там роднички час від часу виникають.
Але й стоїмо на глині, хтось не дуже розумний махнув рукою і сказав - будуємо тут, а тут завжди глину копали. Через це дім "плаває", двері то закриваються, то ні, тріщини по стінах. Як я сама вже вирішувала щодо ремонту (хата не моя, свекрухи), то обої вже не клеїла, бо тріщини будуть все одно, а по штукатурці простіше замазать та закрасить знов.
Якось з цими кліматичними змінами тепер і не знаєш що й коли робити. Я сьогодні вибрала озимий часник, бо вже дозрів та почав подекуди тріскатись. А малини досі толком і нема, висить зелена.
Те ж саме з малиною, її ще й мало, підмерзла. А ось вчора з малим їздили далеко, там в іншому селі насаджені дикі черешні і вишні просто біля поля. І там тієї черешні море. А в нас біля хати померзло. 20 км на веліках зробили, вчора ще була на адреналіні, сьогодні все болить. І все одно прогрес великий, я почала їздити більш-менш постійно, коли війна почалась. Потім вже і возити важке навчилась. Мало людей і машин у порівнянні з тим же 2022, коли ми в цих краях перший раз їздили
А як потяга чекали? Здається, він зовсім пізно йде з Білої, а вокзал закривається. 
.