Я так боюся, що ще пару років і вже не зможу того парника закладати, нема гною. Сусіди один за одним старіють, перестають тримать кого-небудь, більшого за качок. В цьому році їздила с тачкой через стадіон, але й то слава богу. Курячого ж не можна, попалить. Хоч бери свиней заводи заради гною.
А курячого не вистачає? Ми гній останній раз купували, здається, в 2007 році. А так я кожну весну вивожу на город курпомет перед тим, як зорати.
Чи сенс саме в тому, щоб він перепрівав і давав температуру? Я десь читала рецепт, як можна робити теплу підстілку з будь-якої органіки, заготовленої з осені, з додаванням гною, а навесні (або в кінці зими) треба ото все якось "розбудити" окропом. Подробиць не пам'ятаю, але виглядало як щось фантастичне.
Так, треба щоб гній прів, і парник підігрівався. Але не занадто, а курячий якраз агресивний, високу температуру дає. Можливо, якщо з осені закласти, якраз буде ідеально, але шось експериментувати ліньки. В парнику землі зверху максимум 10 см, в мене вже менше, все інше, до 30 см, гній. Ідеально взагалі від коней, у нас аж одна коняка мабуть на все село якщо ще є. А як в теплиці це все відбувається, я не знаю. Парник маленький, півтора на два метри. А яка у вас земля? У нас біля хати сіра, глиниста, ну так-сяк росте. Постійно треба удобрювати. А на городі під лісом чорнюща, от там дуже добре все росте, але ж 2, 5 км від дому. 20 хв на веліку.
У нас ділянка велика і великий перепад. Зверху та знизу - шикарний чорнозем, як колись у нас на Донбасі був. А посередині, де стоїть будинок, та на схилі - жовта глина.
Як ви пережили ці кошмарні вітри? У нас нічого не улетіло, але реально було лячно. Я не пам'ятаю вітрів такої сили, навіть світло вирубалось на годинку
Ми на горі, абсолютно відкриті західним вітрам, і у нас такі вітри бувають. І навіть більші. Трошки порозкидало якісь речі, що я забула прибрати. Але все більш-менш.
Електрики регулярно обрізають гілки над проводами, тож у нас навіть обривів не було.
Пару років тому у нас був ураган, порівняно з яким тут, мабуть, нічого подібного не пам'ятають. От тоді був жах. У нас попригинало дерева в саду, добре, хоч не повидирало з корінням. Вони так і ростуть відтоді - трохи нахилені. На городі повидирало вітром баклажани та перець, поклало кукурудзу. У людей дахи на хатах позривало. У нас на гаражі трохи дах підняло. Коротше, є що згадати .
Жуть яка. Ми в низині живемо, до річки 5 хвилин пішки, може тому так страшно не задуває. Максимум якось залізну кришку з контейнера з зерном підняло і кинуло, але слава богу, до машини не долетіло. А пильову бурю бачили? В нас тільки раз таке було, але було живописно, точно відчуття, що кінець світу
То ви розслаблені! У нас на всьому лежать цеглини. І навіть з ними кришки іноді вітром здуває. Разом із цеглинами .
Пилову бурю на власні очі не бачила, але у нас якось (сусіди розповідали, я це пропустила) здійнявся вітер і з щойно засіяного буряками поля знесло верхній шар землі разом із насінням. Може то, звичайно, байка, але кажуть, що хазяїн поля жалівся на таке.
Ви мабуть там вже косити почали, трава швидко росте. Я так розумію, якщо не встигнете, поки вона колоски викине, то мульчі вже з неї не буде. Висадила свій експеримент, огірки та кабачки в торфяних стаканчиках. Ну, погода покращилась, можна було б і не поспішати. Ще й не впевнена, що приживуться. Які ж вони ніжні, я читала раніше, а тепер на свої очі побачила. Чуть що не так - в'януть. Корні розпускають на 10 см вниз і по сторонах на момент, коли листочки ще й не вийшли на поверхню. Ну не сильно жалко, якщо подохнуть, там якийсь ноу-нейм мікс с самозапильних був. Пересію. Яка різниця з помідорами, ті ростуть як бур'ян, аби сонце було.
Так вже один раз покосила. Замульчувала полуницю. Мульчувати можна, поки колоски не відцвітуть. Я мульчую, поки ще на колосках висить пилок, а я опадає, то вже все. Це десь у червні.
Наче вде кажуть, що приморозків не буде. З понеділка наче можна все садити.
Я вже посадила картоплю після Пасхи і цибулю-тиканки. Ще редиску, але щось вона після недавніх морозів якось не дуже виглядає.
Вже майже все посіяли, крім огірків. Ті, що висаджені, трое здохло, інші тримаються. Кабачки прекрасно перенесли пересадку. А прям насінням боюся ще садити, далі ночі холодні, сгнити може. А ви намочуєте насіння? Я завжди лінюся
Аж не віриться, що це так працює. Треба спробувати, ще є огірки досіять. Капусту вчора висадила, маленька вона, два-три листочки, але й цього досить. Вчора дощ пройшов, ще обіцяють, якраз в прохолоді приживеться. Клубника прекрасно цвіте, у вас теж? Морози їй зовсім не зашкодили
Так, полуниця цвіте. Я її цього сезону вперше з 2009 року пересадила на тимчасову ділянку. Останні роки багато на ній розвелося берізки, глушить полуницю жахливо, скільки я з нею не борюся. Вирішила поки пересадити, колишню ділянку заклала соломою, а як полізе берізка, то буду її нищити раундапом, бо ніяких сил нема. А наступного року, якщо все спрацює, назад пересаджу. У мене дуже зручна діляночка під полуницю - квадрат, огорожений плиткою.
Щодо берізки - на огородику коло дома більш-менш вдається її контролювати, а під лісом, на картоплі, на осень це сплошним ковром. Але я змирилась, схоже, вона прикриває картоплю під час спеки, і картопля не печеться в землі. Але прибирать все те руцчками перед трактором. Чула пораду, що треба залить окрпом в центр, якщо не хочеться раундапом травить. не пробовала У нас тут ЧП, мене моя собака за руку цапнула, вперше за 11 років. Він такий крупненький, 25 кг мінімум, вночі на самовигулі, так що іноді втрачає береги і зазнається. Зараз курчата перший тиждень на самовигулі, одне пролізло до собаки, та давай заганяти його, я одібрала, почала йому моралі читати, а він загарчав. А такого не можна, якщо волю почує, я з ним не справлюсь. Схватила перше, що під руку попалось, а важкенька железяка попалась, стукнула його, він в буду, а я від злості витягнула його з буди. Цього вже не треба було, тут він мене і вдарив зубами. Не так, щоб порвав, але кров потекла. В мене ще й через 10 хвилин пробний урок був, сижу, провожу урок, а з руки кров потрошку сочиться. Ужас. Як ви справляєтесь с собакою? Все ж таки в селі вони полудикі, свій розум мають і не сильно людини потребують, як в городі
Мені було особливо складно з нашим другим собакою (Московська сторожова), ми взяли його 8-місячним, і він вибрав господарем чоловіка, а я постійно мала доводити йому, що мене теж треба слухатися. Один раз він мене цапнув майже до крові, без особливої агресії, просто грався, і наступного разу, коли я до нього пішла і він знову захотів погратися, я стукнула його по носі його залізною щіткою для вичісування. Здається, це було дуже боляче, він аж верескнув, і після того він до мене винувато підійшов, притулився знизу, наче признав, що я зверху, і більше такого собі не дозволяв.
Один раз було, що він вчепився зубами в молодого барана. Я тоді від злості била його по морді мискою, кричала, ледве видрала того барана з його пащі, а собаку запхала у вольєр, хоч він і поривався знову в бій. Баран, до речі, абсолютно не постраждав, там такий шар вовни, що ніякі зуби не страшні.
А от наш перший собака був дуже добре дресирований, він вчився у спеціальній собачій школі, яка коштувала купу грошей. Я колись писала про те (), як він вкусив нашого робітника. Тоді збувся мій жах, я дуже боялася цього моменту: що він колись нападе на "порушника", і гадала, що я не зможу з ним впоратися. Але ні, він спокійно передав контроль над "порушником" мені, а сам слухняно пішов у вольєр.
Взагалі-то я собак боюся і не дуже люблю. Поруч із ними треба випромінювати свою моральну силу та домінувати, є люди, для яких це абсолютно природньо, а мені доводиться включати в собі такий режим примусово, а це дуже енергозатратно. Відчуваю себе приборкувачем тигрів якимось. Хоча, за 20 років вже якось звикла.
Наша третя собачка, дівчинка, більш слухняна. Над нею простіше домінувати. Хоча вона не така розумна.
О, вдалося. Бачите, двортерьер, десь там лайка пробігала, колись була в селі, тепер по селу її нащадки. В нього є особливість - майже нема хвоста, і деякі з його дітей теж безхвості. Як взяли, то майже одразу чуть не здох від кліща (вже з кліщем в хату принесли), але він був товстий, один у мамки і на подвір'ї з коровою, то видужав. Виховання особливого не мав, але собака дуже розумна, інтонацію на раз розуміє. Вже майже тиждень пройшов, як вкусив, до сих пір очі ховає, стидно. А взагалі вони всі у мене розбалувані, навіть кури, ніхто їх просто так не троне, поїсти дадуть і погладять. Мені з собаками важкувато в плані того, що вони екстраверти і примусово заставляють себе любити, не контролюють силу, ноги потім в синяках. Коти не такі, але коти не сильно й дому тримаються. Якийсь раз, як вакцінували від сказу, замість жінок прийшли чоловіки. не знаю, що собаки почуяли, і наші, і сусідські, тиша стояла мертва. Як паралізовані. Зазвичай я тримаю собаку, а тут навіть підійти не встигла, сам дався. Ото енергетика у людей. Почитала про Рекса, ярко прожив життя, нічого не скажеш мій собака не має на своїй совісті ні одного загризаного, тільки тримає лапами, якщо впіймає. А от попередній той да, нашкодив, пожер качок у сусідів. Віддавала за нього своїх курчат і кролят. Той був напівлайка, і не міг справитися з генами. Але прожив мало, ще підлітком машина збила, пошкодила челюсть, після ветеринара зажило, але всі його три роки раз за разом воспалялось, від того й помер врешті решт. Хтось колись завів в селі таксу, ото була біда. Вона взагалі була невменяєма, і закончилося це дуже погано, пристрелили, після того як десяток курей просто передушила і поскладала за пару годин, як вирвалась з дому. В мене теж двох задушила. Просто йшла від двору до двору і ловила
якщо ще є. А як в теплиці це все відбувається, я не знаю. Парник маленький, півтора на два метри. А яка у вас земля? У нас біля хати сіра, глиниста, ну так-сяк росте. Постійно треба удобрювати. А на городі під лісом чорнюща, от там дуже добре все росте, але ж 2, 5 км від дому. 20 хв на веліку. 
То ви розслаблені! У нас на всьому лежать цеглини. І навіть з ними кришки іноді вітром здуває. Разом із цеглинами 