Создатели этого сайта переехали из города в село. Привыкшие к городским условиям, они постарались объединить все плюсы городского и сельского образа жизни. На страницах этого сайта они делятся своим опытом.
Весна 2026. Війна. Кінець навчального року. Відпустка. Курник.
Подрібнювач гілок. Львів
Валерія Воробйова
Навесні у нас, як завжди, рутина на городі. Хлопці працюють.
У травні чоловік приходив у відпустку.
Я без нього, звичайно, справляюсь, куди ж я дінусь, але багато чого
ламається, руйнується та й так і лежить, поки він не приїде і не врятує мене.
Чоловік поремонтував усе, що поламалося за останні пів року - крани,
проводку, водогін, а головне - курник. Про курник я писала в статті
"Складнощі в розведенні курей",
власне про те, що в ньому треба залити стяжку.
Що і було зроблено.
Ми із середнім сином були на підхваті. Син тягав всяке важке.
Я відміряла.
А, чоловік заливав та керував процесом.
А потім він зробив новий відсік для бройлерів. Трошки удосконалив
конструкцію з урахуванням минулого досвіду - зробив її вужчою, і щоб вона легше
розбиралась, коли треба буде її чистити.
Ще ми купили собі нову іграшку - подрібнювач гілок (гілкоріз, веткоруб) з електродвигуном REZAK РЕ-80.
Відео його роботи є у нас в
Інстаграмі.
Я задоволена роботою машинки (хоча чоловік мене до неї не підпустив), за годину гілкоріз перерубав здоровенну купу, яку я б чекрижила все літо. Але чоловік каже, що він очікував більшого.
Зручніше на цьому апараті працювати вдвох, щоб хтось один подавав гілки, а
другий запихав їх в подрібнювач.
Попрощались зі школою. Принаймні на кілька років, поки донька буде навчатися
в неШколі. Середній син закінчив 11 клас. Попереду НМТ, і я боюся навіть думати,
що там буде далі. Зі свого боку, я зробила все, що змогла.
Старший син приїжджає в село рідко.
І головна подія цієї весни - поїздка до Львова на офлайнову зустріч з
онлайн-класом, в якому вчиться донька. На жаль, були не всі, але все одно ми мали
три чудові дні.
Чудовий Львів, в якому де не ступи, обов'язково натрапиш на архітектурну
пам'ятку або декорацію до якогось фільму.
Чудова Таїсія, що тільки-но бачить дітей, як одразу починає їм розповідати щось
цікаве.
Чудові діти та їхні мами (і один тато), яким я дуже вдячна за компанію.
Я була у Львові вперше в житті. Львів, безперечно, вражає. Оце, наприклад,
пожежна частина, хоча діти сказали, що то Гоґвортс.
Ми відвідали хтозна скільки церков (таких неймовірно красивих, що аж подих
перехоплює), кілька музеїв, кав'ярень, парочку підземель, намотали багато кілометрів мощеними
вуличками і навіть несподівано послухали репетицію органного концерту.
Діти ковбасилися на дитячих майданчиках (еге ж, саме для цього треба було їхати
до Львова), мокли у фонтані та ловили мильні бульбашки з мильнобульбашкової
машинки.
Дочка спеціально для цієї поїздки замовила у мене сукню "а-ля-Ворона"
Здається, вийшло схоже.
Нам пощастило з погодою і з тим, що Львів у ці дні не обстрілювали. Проте
росіяни дуже сильно обстріляли Київ, Дніпро та інші міста. Ми з донькою лише
краєчком зачепили ракетну небезпеку, коли сідали на потяг до Львова в Білій
Церкві. Якраз на місто летіли три ракети, від яких ми ховалися в укритті (з
безхатьками, що там живуть).
Додому добиралися теж із зупинками через тривогу. Хоча нам пощастило, що не
довелося серед ночі виходити з вагонів та розбрідатися по полях з метою безпеки.
А ще я тепер маю дорогоцінний досвід онлайн-покупки квитків на потяг. Виявляється,
це зовсім не просто. Квитки треба швидко купувати за 20 діб тільки-но їх виставлять на продаж
(о восьмій ранку), бо гарні місця на гарячі напрями розкуповують за лічені
хвилини.
Про своего деда по отцовской линии я писать не планировал, т.к. видел его в
детстве всего два раза и знал про него мало. Но вчера я впервые увидел своего
внука. Он выше меня ростом и приходится мне троюродным. Внуки - это прикольно. И
чтобы они знали про своего пра...деда ...
Всего каких-то 40 лет (ну, с учетом современной продолжительности жизни - 80 лет)
"хождения по пустыне" - и дух советского человека полностью выветрится из нашего народа...
По отзывам в интернет-магазинах я выбрал пневматическую винтовку Crosman Optimus с оптическим прицелом Center Point 4x32. На данный момент я отстрелял более 1000 пуль и могу выдать свой отзыв по этой винтовке.
Материалисты, приготовьтесь, сейчас тут будут эзотерические размышления
...Очень больно смотреть на то, что происходит, очень хочется найти в мозгу какую-то логическую опору и оценить происходящее...
У меня нет позиции, у меня есть чувства. Я за Майдан, я против режима Януковича. Мне не нравятся лидеры Оппозиции... я хочу голосовать за Анатолия Гриценко
...Я боюсь титушек ...Мне симпатичен Вадим Титушко...
Донбасс – это один большой корабль, где все друг с другом повязаны, где устроиться на
приличную работу в 90% случаях можно только по знакомству, где тебе делают услугу и ждут ответную услугу. Когда ты находишься во всем этом, эти мелкие услуги совсем не кажутся чем-то ужасным - нарушением закона, или чьих-то свобод и прав.
Вчера мне звонил родственник из России. Переживал, как мы тут. И я решила тоже
написать, что же у нас тут творится, во всяком случае как это видят те, кто
активно участвует в протестах.
НКВДист стучал наганом по столу: "Ты воевал?". "Да, воевал". НКВДист направлял наган на дедушку: "Нет, не воевал!". И так несколько раз, пока дедушка с ним не согласился.
Ну какой же джигит не хочет иметь
оружие. Не всякие там пугачи-воздушки, а
нормальное, рукоятка (и цевье) которого
вливается в руку и приятно ее тяжелит,
чьи идеальные линии не перестают
восхищать, чьи вороненые поверхности
очаровывают своей строгостью, одно
только прикосновение к которому дает
ощущение силы и власти, а направление на
знающих людей приводит их в панический
ужас.
...Очень больно смотреть на то, что происходит, очень хочется найти в мозгу какую-то логическую опору и оценить происходящее...
У меня нет позиции, у меня есть чувства. Я за Майдан, я против режима Януковича. Мне не нравятся лидеры Оппозиции... я хочу голосовать за Анатолия Гриценко
...Я боюсь титушек ...Мне симпатичен Вадим Титушко... 
