Красиві ноти середнього рівня складності для фортепіано

Для тих, хто не хоче читати весь текст, одразу даю зміст нот:

Отже, дано: тьотя за 40, яка закінчила музичну школу в 15, ще кілька років потому іноді грала на піаніно, а потім 20 років не грала взагалі. І ось - на тобі - купила собі цифрове піаніно.

Задача: отримувати задоволення від процесу, щось розучити, але при цьому не вбитися.

Тож потрібні ноти, які можна зіграти "з листа", хоч повільно, але щоб це вже була красива музика.

Мінімум складних пасажів, які треба вчити окремо.

Бажано, щоб було не дуже багато знаків при ключі. Якщо знаків більше чотирьох - одразу пропускаємо такі ноти. Взагалі, не розумію, для чого їх пишуть? Щоб відокремити випускників консерваторій від простих смертних? Гру суцільно по чорних я можу виправдати хіба що в модуляціях, коли без того вже не можна обійтися.

Дуже прості ноти для початківців теж не підходять, бо нудно.

Тобто наш рівень складності - плюс-мінус упевнений середній.

Треба почати з чогось простенького, щоб хоч згадати, що воно таке.

Ось що я вам пропоную (по кліку на картинку відкривається велика версія, яку можна зберегти та роздрукувати):

"Indian serenade" та "I wonder as I wonder" написані в одній тональності і чудово доповнюють одна одну:

Ще одне моє відкриття сучасної фортепіанної музики - композитори з Азії.

В першу чергу, Їрума (Yiruma). Він написав багато чого, і я спочатку скачала собі майже всю його збірку, але граю тільки три речі.

Його найвідоміший твір (який, я підозрюю, заграють до дірок, як колись заграли "До Елізи" Бетховена) - "River Flows In You". Є кілька варіантів нот - і простіші, і складніші. Я пропоную середній рівень. Тут лише два такти (5-6), які треба розібрати та вивчити, а решта - суцільна насолода. Мені тут не подобається закінчення, я граю більш розгорнуте арпеджіо.

А оці ноти не такі вже й прості. В кінці залишалося багато вільного місця, тож я втулила туди пісню Чарлі Чапліна "Smile", щоб не пропадало.

Тест на вік. Якщо ви пам'ятаєте цю мелодію - ви немолода людина. Там всередині складний шматок імпровізації-модуляції, якась рахманіновщина, я його просто попускаю, і після 17 такту одразу перескакую на 44. Зверніть також увагу на зміну розмірності.

"Список Шиндлера" - мій улюблений. Я граю його тільки до 20 такту. Може потім ще розберу далі. Для цих нот я спеціально підбирала та вчила аплікатуру. А більш-менш нормально грати змогла десь через півтора роки.

Теж складна партитура. Я граю лише півтори сторінки. Ну, ви самі подивіться на цей жах і навіть не питайте, чому так.

"A Time For Us" - чудова річ, особливо якщо додати в лівій руці трохи переборів. Я грала її на синтезаторі у двох тембрах: ліва рука - гітара, права - флейта. На піаніно таке неможливе, але все одно вона чудова:

У цьому варіанті "Hallelujah" немає вступу, проте є 7 сторінок тексту, хоча, як на мене, можна було б вкластися у півтори, що я і зробила.

Рідкісний випадок, коли я згодна щось грати з великою кількістю знаків. Хоча це не знімає питання: нащо писати в такій тональності?

Цього шедевра я граю лише одну сторінку, спотикаюсь об першу ж модуляцію.

У мене є мрія, щоб колись цю пісню зробили гімном України:

А цей гімн Києва щось мені ніяк не дається. Наче такі прости ноти, але товчуся з ними вже півроку і ніяк не вивчу.

Неймовірно красивий блюз українського композитора Генадія Саська. Грала його ще 30 років тому.

Цей блюз я граю до першої модуляції (тому що 5 дієзів). Хоча там далі теж красиво.

Дуже незвичний джаз-вальс Юрія Весняка "Очарованіє". Обов'язково послухайте десь, як він звучить, інакше буде складно розібратися в ритмі.

Марта Мієр написала дуже багато джазової музики, кілька збірок. Тут кілька речей, які мені сподобалися:

На перший погляд ноти "Оттєпєлі" Костянтина Меладзе складні. Але насправді все не так страшно. По-перше, це ля-мінор (от видно, що композитор писав для людей і не вимахувався), по-друге, там всього два мотиви, які постійно повторюються в різних варіантах і акорди там досить стандартні.

Шопен. Це той випадок, коли заради красоти терпиш модуляцію у 5 дієзів при ключі. Можна, звичайно, і не грати її, але вона дуже гарна.

Це полегшена версія Вальсу А.Хачатуряна до драми "Маскарад". Але я б радила грати знаменитий пасаж (14-17 такти) не однією рукою, як пропонується тут, а двома, як у класичному варіанті. Додаток з пасажем додаю.

Його знамениті пісеньки з дитячого альбому. Неаполітанську я не дуже люблю, але граю для повного комплекту.

Дуже красива, але досить складна Баркарола (Червень, з альбому "Пори року")

Якщо для вас це дуже складно, у Марти Мієр є чудова обробка цього твору в джазовому стилі:

У школі я грала 16 сонату Моцарта, всі три частини. І зараз можу всі три зіграти, якщо треба. Але найбільше я люблю другу частину:

Дуже люблю Canon in D Johann Pachelbel, особливо у виконанні струнного квартету. У мене є ноти для фортепіано, але я ніяк не можу його здолати далі першої сторінки. Тому знайшла полегшену версію:

Цю мелодію чомусь усі називають Passacaglia G.F.Handel, хоча це обробка, а справжня Passacaglia звучить зовсім інакше.

В мережі гуляє ще одна дуже схожа мелодія, яку називають "П'єса у французькому стилі". Хай буде тут:

Красивий шматок з Сонати 17 Бетховена. Я граю лише 15 тактів і відчуваю себе віртуозом.

Це поки що все, але я планую доповнювати цю збірку.

Все за темою:

Цифрове піаніно Casio CDP-S110

Зараз я можу сказати, що цифрове піаніно Casio CDP-S110 - це один з найкращих інструментів, на яких я колись грала.

Читати далі »

Моя музична школа

Я вчилася грати на фортепіано у двох вчителів музики. Перша вчителька була досить посередня, і не знаю, чи змогла би я полюбити гру, якби я вчилася тільки у неї. Стелла ж навчила мене любити музику, навчила насолоджуватися звучанням і відчувати владу над інструментом.

Читати далі »