Создатели этого сайта переехали из города в село. Привыкшие к городским условиям, они постарались объединить все плюсы городского и сельского образа жизни. На страницах этого сайта они делятся своим опытом.
Взагалі-то мені не пишеться, але для історії треба написати, як ми живемо.
Чоловік двічі був у відпустці, загалом 25 днів. Чергова відпустка - 15 днів
і за сімейними обставинами - 10. Сімейні обставини сумні - помер свекор. Це не
було несподіванкою, бо він останні роки дуже хворів. Поховали його у нас, в Телешівці, на цвинтарі біля церкви.
В селі є дуже важливі дні - через тиждень після Пасхи - Гробки, коли
відвідують померлих. З усіх усюд з'їжджаються родичі, і три дні (бо три цвинтарі)
село паралізоване - ніхто не працює, діти не ходять до школи, а йдуть з торбами
по кладовищах та збирають солодощі. І от, ідучи з похорон додому, дочка каже:
"Тепер нам теж буде до кого ходити на Гробки".
Як завжди, чоловік переробив купу справ. І взагалі, це дуже нагадує мені, як
козаки приходили з січі навесні, щоб зорати й засіяти землю, та восени -
зібрати урожай.
Це він рятує виноград після моєї варварської обрізки:
Вчить дочку користуватися вудкою, бо сусідський хлопчик запросив її на ставок
порибалити.
Тепер про наше життя на самоті.
Я потроху дичавію, бо з людьми спілкуюся по телефону та слухаю "говорящі
голови" в інтернеті. З живих людей у мене є лише діти та три бабусі-сусідки. Іноді
ще замовники, яким я щось шию або ремонтую.
Діти проводять літо саме так, як, на мою думку, і мають - гуляють компанією,
а додому приходять брудні й голодні.
Середнього сина трохи мучу математикою та фізикою. Математикою займаюся з ним сама. Фізика - дуже класні онлайн уроки (кому треба, звертайтеся, дам паролі-явки). Мала поки живе зовсім вільно, лише контролюю, щоб хоч трохи читала. Середнього контролювати не треба, він читає як не в себе, ковтає по книжці в 2 дні, у мене скоро вже закінчаться паперові, думаю, що пора йому купувати окрему електронну книжку.
Басейн вдалося наповнити лише в серпні, бо не було дощів.
Конструкція для наповнення басейну дощовою водою тримається завдяки магії та скотчу.
Літо 2024 запам'ятається (крім війни, ясна річ) аномальною спекою у поєднанні
з відключенням електрики. Енергоблоки АЕС влітку йдуть на плановий ремонт,
а значну кількість ТЕС і ГЕС нам роздовбала русня.
В тіні було +390, в старій хаті +320, а ось такий жах показував термометр:
Врятував нас новий будинок. У ньому були комфортні +240. Я застелила
плівкою одну з кімнат, і там ми ховалися від спеки.
Будинок, взагалі, склав не один екзамен. Взимку я його не опалювала і не
зливала воду з труб. І навіть коли надворі було -160, в домі
температура не опускалася нижче +30. Це завдяки якісній теплоізоляції
і підвалу.
Городи більш-менш витримали спеку. Погоріло трохи кукурудзи, огірки та
цибуля. Часник я встигла завчасно прибрати. Трохи посохла полуниця. Решта овочів
кайфувала та насолоджувалася, особливо помідори.
Я зустріла рекомендацію ніколи не поливати помідори після того, як
приживеться розсада. Логіка така, що при поливі коріння розвивається зверху, а
без поливу воно йде вглиб і звідти здобуває вологу. Вирішила спробувати і
жодного разу не поливала помідори, навіть у найжахливішу спеку. Всі
живі-здорові, тішать мене врожаєм. Правда, весь город у мене ще й вкритий
товстим шаром мульчі із соломи (у міжряддях) та скошеної трави (під рослинами).
Старший син теж іноді присутній у нашому житті, хоча в
основному перебуває десь у паралельній реальності і ми з ним мало пересікаємося.
Оце він навесні зорав город:
З бройлерами вийшло невдало, цього року я взяла аж 40 штук, щоб разом
виростити велику партію, запастися м'ясом і не мучитися з другою партією. Але
від спеки та скупченості вони захворіли на кокцидіоз, половина здохла, а решта
після лікування погано набрала вагу. Тож довелося брати ще одну партію, і
можливо, потім ще одну треба буде взяти.
Котів знову вродило хтозна скільки. Я їх вже не рахую і не маю зеленого
поняття скільки їх у нас зараз. Тим більше, що деякі з них кудись уходять, потім
приходять побиті-подраті та знов уходять і т.д.
Колись я писала, що відколи ми поставили в новому будинку твердопаливний
котел, у мене з'явилося нове хобі - я збираю пальне, тобто все, що може згоріти.
Тепер всі гілки, що обрізуються з дерев, пиляються на дровенячки (складаються
рядочками), ріжуться секатором на маленькі гілочки (зберігаються в мішках), та
дрібняться на тирсу (сохнуть у купі, а потім теж складаються в мішки).
Рукоділля було небагато.
Чергова вишиванка і віночок. Експериментую, все ніяк не знайду свій стиль.
Змайструвала дочці "Будиночок для Барбі". Пошила їй новий
рюкзак з вороною.
На випускний (після початкової школи) трохи перешила вже готову бальну сукню і
зробила ще один віночок:
Ця сукня має довгу історію. Дуже давно її прислала подруга з Криму, і в цій
сукні святкували випускний спочатку дочка моєї іншої подруги, потім ще одної, і
врешті-решт сукня дісталася до нас.
Ще одне платтячко. Користуюся моментом, поки дитина не увійшла в пубертат і
погоджується вдягати всяке-таке з рюшечками та квіточками.
Про своего деда по отцовской линии я писать не планировал, т.к. видел его в
детстве всего два раза и знал про него мало. Но вчера я впервые увидел своего
внука. Он выше меня ростом и приходится мне троюродным. Внуки - это прикольно. И
чтобы они знали про своего пра...деда ...
Всего каких-то 40 лет (ну, с учетом современной продолжительности жизни - 80 лет)
"хождения по пустыне" - и дух советского человека полностью выветрится из нашего народа...
По отзывам в интернет-магазинах я выбрал пневматическую винтовку Crosman Optimus с оптическим прицелом Center Point 4x32. На данный момент я отстрелял более 1000 пуль и могу выдать свой отзыв по этой винтовке.
Материалисты, приготовьтесь, сейчас тут будут эзотерические размышления
...Очень больно смотреть на то, что происходит, очень хочется найти в мозгу какую-то логическую опору и оценить происходящее...
У меня нет позиции, у меня есть чувства. Я за Майдан, я против режима Януковича. Мне не нравятся лидеры Оппозиции... я хочу голосовать за Анатолия Гриценко
...Я боюсь титушек ...Мне симпатичен Вадим Титушко...
Донбасс – это один большой корабль, где все друг с другом повязаны, где устроиться на
приличную работу в 90% случаях можно только по знакомству, где тебе делают услугу и ждут ответную услугу. Когда ты находишься во всем этом, эти мелкие услуги совсем не кажутся чем-то ужасным - нарушением закона, или чьих-то свобод и прав.
Вчера мне звонил родственник из России. Переживал, как мы тут. И я решила тоже
написать, что же у нас тут творится, во всяком случае как это видят те, кто
активно участвует в протестах.
НКВДист стучал наганом по столу: "Ты воевал?". "Да, воевал". НКВДист направлял наган на дедушку: "Нет, не воевал!". И так несколько раз, пока дедушка с ним не согласился.
Ну какой же джигит не хочет иметь
оружие. Не всякие там пугачи-воздушки, а
нормальное, рукоятка (и цевье) которого
вливается в руку и приятно ее тяжелит,
чьи идеальные линии не перестают
восхищать, чьи вороненые поверхности
очаровывают своей строгостью, одно
только прикосновение к которому дает
ощущение силы и власти, а направление на
знающих людей приводит их в панический
ужас.
...Очень больно смотреть на то, что происходит, очень хочется найти в мозгу какую-то логическую опору и оценить происходящее...
У меня нет позиции, у меня есть чувства. Я за Майдан, я против режима Януковича. Мне не нравятся лидеры Оппозиции... я хочу голосовать за Анатолия Гриценко
...Я боюсь титушек ...Мне симпатичен Вадим Титушко... 
