Создатели этого сайта переехали из города в село. Привыкшие к городским условиям, они постарались объединить все плюсы городского и сельского образа жизни. На страницах этого сайта они делятся своим опытом.
Чотири роки війни. Люта зима 2026. Відключення електрики. Картини. Електронна книга. Парк "Земля драконів".
Валерія Воробйова
Скоро буде чотири роки війни, і в нас вже чотири воєнних фотоальбоми.
Восени у чоловіка була позачергова відпустка.
Осінь була тепла.
І навіть початок зими, якщо не зважати на відключення електрики (раптом хто
не в курсі, росіяни б'ють по нашій енергетичній інфраструктурі – електростанціях
та підстанціях), був досить лагідний.
А потім почалася така люта зима, якої в Україні, як кажуть спеціалісти, не було років 20. В
поєднанні з війною це найважча для України зима за останні 80 років.
Морози більше -200С. Ясна річ, у нас знову замерз водогін, хоча
цього року я його дуже добре утеплила і це утеплення спрацьовувало, поки
температура не опускалася нижче -140С.
В найбільші морози я через день топила котел у новому будинку, щоб
температура в ньому не опускалася нижче нуля. Попалила все побутове сміття, що
назбиралося за 4 роки.
Поки не розмерзся водогін, воду набираємо в підвалі будинку (вона туди
заведена). Жити можна. Я навіть наловчилася запускати пральну машинку, заливаючи
в неї воду вручну в потрібні моменти.
Дуже добре, що у нас є газ. От я страждаю через те, що ми змушені жити в
старій хаті, яка ось-ось розвалиться, а новий будинок стоїть майже готовий, але
ж у ньому не передбачено газ, і я не знаю, як би я в ньому готувала їжу. А тут у
нас газова пічка і є гаряча вода (на плиті постійно гріються дві великі каструлі
води, в тому числі й для того, щоб тримати нормальну вологість).
У сина в гуртожику в Києві в морози +80С.
Замерз погреб з моїми закрутками та овочами. Я протупила і не перенесла все
вчасно в новий будинок, де зберігаються яблука, цибуля, гарбузи та кормовий
буряк. А тепер вже пізно.
Картоплі гаплик, а от буряк можна розморожувати та варити. Консервація теж
після розморожування залишається їстівною.
Гарного в таких морозах лише те, що фотографії виходять красиві.
Замерзла Гороховатка
Зима 2025-2026 емоційно дуже нагадує зиму 2022-2023. Теж сидимо в темряві,
теж нервово і не знаєш, чого чекати. Тільки тепер світом крутять вже два
божевільних діда.
Але ж і ми більш підготовлені. Всі мої зусилля направлені на те, щоб у дітей
був доступ до інтернету і вони могли нормально вчитися.
У нас є два блоки резервного живлення (один для модема, другий – для дитячих ноутбуків),
два види інтернету – мобільний та кабельний, іноді доводиться запускати
генератор, щоб зарядити модем.
Але кілька разів відключення були такими тривалими, що навіть розряджалася
київстарівська вишка та сідало обладнання провайдера провідного інтернету і ми
залишалися повністю без зв'язку.
Лайфхак. Щоб морозилка не розморожувалась під час відключень, я завжди
слідкую, щоб вона була повна, якщо не продуктами, то пляшками з водою (з
льодом), які спрацьовують як акумулятори холоду.
Через відключення електрики зовсім не можу працювати. Часу вистачає лише на рутину, а коли до відключення залишається півгодини, то йду грати на піаніно, поки не відрубиться світло.
Проте у мене нова забавка – надрукувала собі картин. Підходящі картинки знайшла в інтернеті,
збільшила їх за допомогою штучного інтелекту в 4-6 разів та надрукувала у тій
самій фотодрукарні, в якій замовляю фотокниги (pro.cyfrolab.com).
Найпростіший спосіб – надрукувати фото стандартного розміру (30х40 см або
21х30 см) та вставити його у фоторамку.
Але можна й трохи заморочитися. Я купила кілька готових дешевих дерев'яних підрамників
нестандартних розмірів, підігнала під них розмір картин у фотошопі, надрукувала
як фото, вирізала, пофарбувала підрамники, приклеїла картини двостороннім
скотчем.
Найдорожчий та найкрутіший варіант – надрукувати картину на полотні, натягти
її на підрамник та вставити в раму.
З початком повномасштабної війни мені стало важко читати. У 2022 році я не
прочитала жодної книги: відкривала читалку і не могла прочитати ані рядка.
Потім на початку 2023 р. трохи розчиталася. Знаючі люди порадили почитати жіночі романи. Я
проковтнула за тиждень 7 романів-фентезі про всяких фей та чарівниць і після
цього знову змогла читати.
Стару читалку PocketBook Pro 612 віддала середньому синові. Він теж багато
читає, і мені набридло ділити з ним книжку. Собі купила новішу модель PocketBook
629. Задоволена нею. В цій моделі є підсвітка і значно більше пам'яті. А ще вона
меншого розміру, хоча екран такий самий.
Малу відправила на зимові канікули в табір (заради соціалізації). Табір наче
непоганий, але їй не сподобалося, не підійшов формат – забагато всяких активностей.
Намагаюся виводити її кудись в люди, коли є така можливість, щоб не здичавіла
на дистанційці.
Влітку та восени ми часто бували в Білій Церкві, вона ближче до нас ніж Київ, і я
закохалася в це місто. Якби мені довелося жити не в селі, я б вибрала Білу
Церкву.
Якщо будете там в теплу пору року, рекомендую завітати в парк "Земля
драконів" (в самому центрі, біля Соборної площі). До речі, хлопці, що створили цей парк, зараз воюють.
Як видно з назви, там повно
скульптур найрізноманітніших драконів, великих і маленьких.
І не тільки драконів.
А ще там є ставки з рибками, водоспад, всілякі ігри,
гойдалки і батути.
А для батьків – зручні гамаки, пуфи, лавочки та столики, де можна посидіти, поки дітей ковбасить.
І все це нібито звичайне життя відбувається на тлі постійних повітряних
тривог і обстрілів.
Про своего деда по отцовской линии я писать не планировал, т.к. видел его в
детстве всего два раза и знал про него мало. Но вчера я впервые увидел своего
внука. Он выше меня ростом и приходится мне троюродным. Внуки - это прикольно. И
чтобы они знали про своего пра...деда ...
Всего каких-то 40 лет (ну, с учетом современной продолжительности жизни - 80 лет)
"хождения по пустыне" - и дух советского человека полностью выветрится из нашего народа...
По отзывам в интернет-магазинах я выбрал пневматическую винтовку Crosman Optimus с оптическим прицелом Center Point 4x32. На данный момент я отстрелял более 1000 пуль и могу выдать свой отзыв по этой винтовке.
Материалисты, приготовьтесь, сейчас тут будут эзотерические размышления
...Очень больно смотреть на то, что происходит, очень хочется найти в мозгу какую-то логическую опору и оценить происходящее...
У меня нет позиции, у меня есть чувства. Я за Майдан, я против режима Януковича. Мне не нравятся лидеры Оппозиции... я хочу голосовать за Анатолия Гриценко
...Я боюсь титушек ...Мне симпатичен Вадим Титушко...
Донбасс – это один большой корабль, где все друг с другом повязаны, где устроиться на
приличную работу в 90% случаях можно только по знакомству, где тебе делают услугу и ждут ответную услугу. Когда ты находишься во всем этом, эти мелкие услуги совсем не кажутся чем-то ужасным - нарушением закона, или чьих-то свобод и прав.
Вчера мне звонил родственник из России. Переживал, как мы тут. И я решила тоже
написать, что же у нас тут творится, во всяком случае как это видят те, кто
активно участвует в протестах.
НКВДист стучал наганом по столу: "Ты воевал?". "Да, воевал". НКВДист направлял наган на дедушку: "Нет, не воевал!". И так несколько раз, пока дедушка с ним не согласился.
Ну какой же джигит не хочет иметь
оружие. Не всякие там пугачи-воздушки, а
нормальное, рукоятка (и цевье) которого
вливается в руку и приятно ее тяжелит,
чьи идеальные линии не перестают
восхищать, чьи вороненые поверхности
очаровывают своей строгостью, одно
только прикосновение к которому дает
ощущение силы и власти, а направление на
знающих людей приводит их в панический
ужас.
...Очень больно смотреть на то, что происходит, очень хочется найти в мозгу какую-то логическую опору и оценить происходящее...
У меня нет позиции, у меня есть чувства. Я за Майдан, я против режима Януковича. Мне не нравятся лидеры Оппозиции... я хочу голосовать за Анатолия Гриценко
...Я боюсь титушек ...Мне симпатичен Вадим Титушко... 
