Создатели этого сайта переехали из города в село. Привыкшие к городским условиям, они постарались объединить все плюсы городского и сельского образа жизни. На страницах этого сайта они делятся своим опытом.
Поки два божевільних діда ділять світ та укладають пакт Молотова-Ріббентропа,
поки серце завмирає від мерзенного зудіння шахеда десь над головою, моя особиста програма-мінімум - вижити і не поїхати кукухою.
Допомагають цьому діти, робота, донати ЗСУ, волонтерство, життєві негаразди та музика.
Останні роки перед війною я часто думала та читала про Фінляндію і про війни,
які Радянський Союз вів проти неї. Я заздрила сучасним фінам, адже їхні діди та прадіди
змогли зробити те, чого не зробили українці на початку двадцятого століття, -
відбилися. Зараз я розумію, що сьогодні ми - це Фінляндія сто років тому, зі своєю
сформованою державністю, з усвідомленням, що ми окрема країна, яка варта
існування на карті світу, та бажанням за це боротися. Від Фінляндії росіяни тоді
теж відгризли 20% території, вбили купу людей, примусили багатьох виїхати з
країни та ніколи не повернутися, викрали дітей, переробили фінів з окупованих
територій на "руських", знищили чимало інфраструктури. Коротше, робили
те ж саме, що й тепер в Україні. Але фіни добряче надавали їм по зубах і залишили
по собі таку пам'ять, що навіть після другої світової Радянський Союз волів
більше з ними не воювати.
Діти не дають розслабитися. Із середнім займаємося підготовкою до ЗНО. Малу ковбасить,
оце побачила причеплене на вікні:
Місцеві волонтери долучили мене до пошиття термобілизни для ЗСУ. Це мене
відволікло на пару тижнів:
А ще коли були морози, майже на місяць замерз водогін, по якому в хату йде
вода з колодязя.
Нагадаю, у 2019 році пересох старий колодязь, чоловік завів
воду в хату з нового колодязя та не став закопувати шланг, бо "це ж тимчасово,
максимум на пару сезонів, скільки того будівництва, скоро закінчимо і він не
буде потрібен, соломою накриємо та й перезимуємо". Відтоді періодично взимку
водогін на деякий час перемерзає. Зазвичай не дуже довго, але в цьому році був рекорд - більше трьох тижнів.
В оцей приямок я пірнала разів 20 за день, щоб набрати нам води на добу:
А оце головний спонсор мого психічного здоров'я:
Цифрове піаніно Casio CDP-S110
Я мріяла про справжнє цифрове піаніно більше 7 років. У 2019 році ми купили
б/в Синтезатор Bravis КВ-930,
і я кілька років на ньому грала, и чим далі, тим більше я хотіла
піаніно з нормальною клавіатурою та гарним звуком.
Про своего деда по отцовской линии я писать не планировал, т.к. видел его в
детстве всего два раза и знал про него мало. Но вчера я впервые увидел своего
внука. Он выше меня ростом и приходится мне троюродным. Внуки - это прикольно. И
чтобы они знали про своего пра...деда ...
Всего каких-то 40 лет (ну, с учетом современной продолжительности жизни - 80 лет)
"хождения по пустыне" - и дух советского человека полностью выветрится из нашего народа...
По отзывам в интернет-магазинах я выбрал пневматическую винтовку Crosman Optimus с оптическим прицелом Center Point 4x32. На данный момент я отстрелял более 1000 пуль и могу выдать свой отзыв по этой винтовке.
Материалисты, приготовьтесь, сейчас тут будут эзотерические размышления
...Очень больно смотреть на то, что происходит, очень хочется найти в мозгу какую-то логическую опору и оценить происходящее...
У меня нет позиции, у меня есть чувства. Я за Майдан, я против режима Януковича. Мне не нравятся лидеры Оппозиции... я хочу голосовать за Анатолия Гриценко
...Я боюсь титушек ...Мне симпатичен Вадим Титушко...
Донбасс – это один большой корабль, где все друг с другом повязаны, где устроиться на
приличную работу в 90% случаях можно только по знакомству, где тебе делают услугу и ждут ответную услугу. Когда ты находишься во всем этом, эти мелкие услуги совсем не кажутся чем-то ужасным - нарушением закона, или чьих-то свобод и прав.
Вчера мне звонил родственник из России. Переживал, как мы тут. И я решила тоже
написать, что же у нас тут творится, во всяком случае как это видят те, кто
активно участвует в протестах.
НКВДист стучал наганом по столу: "Ты воевал?". "Да, воевал". НКВДист направлял наган на дедушку: "Нет, не воевал!". И так несколько раз, пока дедушка с ним не согласился.
Ну какой же джигит не хочет иметь
оружие. Не всякие там пугачи-воздушки, а
нормальное, рукоятка (и цевье) которого
вливается в руку и приятно ее тяжелит,
чьи идеальные линии не перестают
восхищать, чьи вороненые поверхности
очаровывают своей строгостью, одно
только прикосновение к которому дает
ощущение силы и власти, а направление на
знающих людей приводит их в панический
ужас.
...Очень больно смотреть на то, что происходит, очень хочется найти в мозгу какую-то логическую опору и оценить происходящее...
У меня нет позиции, у меня есть чувства. Я за Майдан, я против режима Януковича. Мне не нравятся лидеры Оппозиции... я хочу голосовать за Анатолия Гриценко
...Я боюсь титушек ...Мне симпатичен Вадим Титушко... 
